ВХОД  
Best of Security — информационно-аналитический портал о безопасности
МЕНЮ  
TOP-10 СТАТЕЙ  
1.  Должностные рамки
2.  Система безопасности торговых центров
3.  Г. Минаев. Безопасность-менеджмент организации (окончание)
4.  Евро-2012: в отелях все спокойно?
(Организация работы службы безопасности отелей)
5.  Административное спокойствие
(Охрана офисов. Рекомендации от практиков охраны)
(Окончание, начало в №4, 2008 г.)
6.  Частные детективы: своя тайна
(На какие хитрости идут сыщики, чтобы добиться необходимой информации и не дать повода для проверок со стороны контролирующих органов)
7.  Чрезвычайные обстоятельства
8.  Храните ваши деньги…
(О состоянии сферы банковской безопасности в Украине)
9.  Безопасные связи: CDMA или GSM
10.  Сложно, но можно
РЕКЛАМА  

ПАРТНЕРЫ  
Автосигнализация. GPS навигация
ЧП «АГЕНТСТВО БЕЗОПАСНОСТИ БИЗНЕСА «ПЕРЕСВЕТ»
Охрана и безопасность: новости и происшествия, криминальные хроники, судебная практика, законопроекты,  лицензирование
Все об охране, защите и безопасности
Единый прайс-лист систем безопасности
Консалтинговая компания «СИДКОН»
Охранное агентство (ЧОП) Баярд - вневедомственная охрана, личная охрана, пультовая охрана,  правила безопасности
Системы Сети деловой информации ЛІГА:ЗАКОН
Информационно-правовая поддержка портала
УКРАИНСКИЙ РЫНОК БЕЗОПАСНОСТИ  
просмотров: 3335
2015-12-21

ЗАКОННІ ПРАВА ОХОРОННОГО РИНКУ


17 грудня 2015 року Всеукраїнська громадська організація «Українська федерація професіоналів безпеки» провела у м. Києві галузеву конференцію  «Проблемні питання охоронної діяльності. Шляхи їх вирішення». В роботі конференції прийняли участь понад 70 компаній, що надають послуги у сфері охорони та представники Управління ліцензування МВС України,  Державної регуляторної служби, Антимонопольного комітету України.
Одним з ключових питань було обговорення Постанови КМУ від 11.11.2015 року № 937 «Питання забезпечення охорони об’єктів державної та іншої форм власності» в частині порушення прав приватних охоронних підприємств та силового перерозподілу ринку охоронних послуг.
В ході обговорення даного питання провідні юристи та експерти з розробки законодавства у сфері забезпечення безпеки проінформували присутніх про початок судових процедур окремих компаній з даних питань, загальне бачення ситуації, що склалася та шляхи її вирішення.

 

 

Додаток 1 – Тези доповіді з питання невідповідності нормам чинного законодавства Переліку, затвердженого постановою КМУ №937 від 11.11.2015 р.

 

 
1. Жодним підзаконним нормативно-правовим актом неможливо зобов'язати двох суб'єктів господарювання укладати між собою договори.
Норми Положення передбачають договірну фінансово-господарську діяльність підрозділів поліції охорони, що дає підстави вважати цю державну структуру та її підрозділи учасником господарських відносин на ринку надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, а положення, що оскаржуються, містять у собі норми, що прямо зобов’язують певних суб’єктів господарювання замовляти послуги охорони саме у поліції охорони.
Пунктом 8 ст. 92 Конституції України визнано, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання. 
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.
Аналогічні норми про наявність вільного волевиявлення сторін під укладення господарського договору містить норма ст. 179 ГК України.
 
2. Поліція охорони не має права охороняти об'єкти державної власності на договірній основі.
Законом України "Про національну поліцію", зокрема у статті 2, визначені основні завдання поліції: про комерційну діяльність і оплатні послуги там нічого не зазначено. Пункт 19 статті 23 дійсно передбачає охорону державної власності, але пункт 20 чітко відмічає, що на договірній основі тільки приватна власність, комунальна та фізичні особи.
 
3. Порушено норми законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 42 Конституції України проголошено, що Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
 
4. Порушено норми законодавства по державні закупівлі.
Приймаючи постанову № 937 та затверджуючи перелік підприємств, Кабінет міністрів України, ігнорував приписи законодавства про державні закупівлі, фактично примусив державні підприємства укладати договори з надання послуг охорони саме з органами поліції, чим фактично надає перевагу перед недержавними підприємствами, які мають рівне право надавати послуги охорони згідно приписом ст. 3 закону України “Про охоронну діяльність”, якою прямо передбачено, що Закон регулює суб'єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності, для якого поширюється на правовідносини правоохоронних органів та військових формувань у процесі надання ними послуг з охорони власності та громадян у частині, що не регулюється законодавчими актами, які регламентують їх діяльність. 
 
Самборський Т.М.

 

Додаток 2 – Про проблемні питання у нормативному регулюванні охоронної діяльності.

 

У даний складний для національної безпеки та економіки час є  суспільно – необхідною та вкрай актуальною функція надійної охорони майна та забезпечення сталої поточної статутної діяльності  особливо важливих об’єктів народногосподарського комплексу на державному, регіональному та місцевих рівнях. За певних об’єктивних та суб’єктивних обставин рівень виконання завдань із забезпечення охорони означеної категорії об’єктів  в цілому є недостатнім. 
 Поза оцінки державних заходів по забезпеченню національної безпеки та інтересів держави на Сході України та без шкоди для них, надаються для  розгляду пропозиції щодо  заходів з вдосконалення державного  регулювання професійної охоронної діяльності, у тому числі спеціалізованих суб’єктів господарювання недержавної форми власності у галузі охорони.
У даний час,  крім об’єктів у складі окремих галузей економіки, що перебувають під відомчою воєнізованою охороною згідно з актами законодавства,  є  чинними кілька, під різними назвами, переліків особливо важливих об’єктів різних категорій, затверджених Кабінетом Міністрів України. Зокрема, ними є :
 затверджені чинною постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 «Перелік об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами» (переважно узагальнені за видовою ознакою);
  «Перелік об’єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами» згідно з доповненнями, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 918  (із посиланням на узагальнені переліки    об’єктів відомчої інфраструктури ряду значних господарських об’єднань та портів);
 а також «Перелік (індивідуально визначених) об’єктів державної та інших форм власності, охорона нерухомого майна (незалежно від цільового призначення)  яких здійснюється виключно органами поліції охорони на договірних засадах», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 937.  
Останній з них сформований у кількості 72 об’єктів із загальної кількості у 308 об’єктів,  включених до Переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого нині чинною постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83.  Підставою для його складення є чинний пункт 24  частини першої статті 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності».
Однак, прямих законодавчих  повноважень на складення означених переліків об’єктів обов’язкової охорони Кабінет Міністрів України не має з початку створення національної законодавчої бази.
Також ні Кабінет Міністрів України, ні Національна поліція України, ні МВС України не мають повноважень встановлювати зобов’язання для усіх суб’єктів господарювання державної форми власності до укладення договорів на охорону виключно з органами поліції охорони;  зменшувати обсяги цивільної відповідальності поліції охорони, у порівнянні з іншими учасниками ринку охорони,  лише охороною об’єктів нерухомості; поширювати цей обов’язковий вид охорони на об’єкти інших форм власності.     
Прямою законодавчою вказівкою на повноваження Кабінету Міністрів України на сформування «Переліку окремих особливо важливих об’єктів державної власності, охорона яких здійснюється виключно державними підприємствами та організаціями, є вимоги частини другої статті 5 Закону України «Про охоронну діяльність». Разом з тим, з часу прийняття означеного Закону України у березні 2012 року ця норма залишається не виконаною.
До цього часу правова категорія «особливо важливий об’єкт» у контексті загального законодавства і чинних актів  про охоронну діяльність не сформована.
Взаємозв’язок між категоріями «особливо важливий об’єкт права державної власності» як об’єкта правового регулювання  охоронної галузі, та «об’єкт державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави»,  не визначений.         
Останній із чинних переліків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 937, сформований за наслідками  наказів Національної поліції України про оголошення її територіальних органів правонаступником Державної служби охорони при МВС України – від 6 листопада 2015 року № 55, та МВС України про ліквідацію підрозділів ДСО при МВС України – від 7 листопада 2015 року № 1399.  При цьому сама постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 «Про заходи щодо  вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності»,  згідно з якою на базі підрозділів позавідомчої охорони при органах внутрішніх справ була створена Державна служба охорони при МВС України, залишається  чинною.
Обставини видання та наслідки  означених наказів є прямим порушенням норм цивільного та господарського галузей права та здійснене повністю за  межами та всупереч вимогам Закону України  «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відомості про прийняття згаданих актів Національної поліції України та МВС України розповсюджуються серед суб’єктів господарювання виключно через індивідуальні інформаційні звернення «правонаступників».  
   За означених обставин існування (чинність) 3-х згаданих переліків та їх обмежувальний вплив на обсяги ринку охоронних послуг  має ознаки допущення  Кабінетом Міністрів України та підпорядкованими йому центральними органами виконавчої влади порушення, визначеного абзацом дев’ятим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».  
За цих обставин, замість виваженого впорядкування власної компетенції у галузі вкрай необхідної  охорони особливо важливих та інших  об’єктів народногосподарського комплексу, органи виконавчої влади сконцентрували увагу на вдосконаленні контролю за діяльністю недержавних охоронних підприємств шляхом прийняття 18 листопада 2015 року постанови Кабінету Міністрів України № 960 «Про затвердження ліцензійних умов провадження охоронної діяльності».    
 
Є очевидним, що формальне нормативне визначення поняття «особливо важливий об’єкт» як предмет правового регулювання охоронної галузі, а також впорядкування компетенції згаданих центральних органів виконавчої влади у галузі організації охорони  є техніко–юридичними заходами не найвищої категорії складності.
Разом з тим, на жаль, навіть у цей складний для України час, поза увагою   законодавця та центральних органів виконавчої влади залишається очевидний невикористаний суспільний резерв забезпечення надійної охорони означених категорій об’єктів усіх рівнів. Це  – потенціал недержавних охоронних підприємств, що має об’єктивні підстави бути визнаним на оновленій законодавчій базі.
Слід зазначити, що, зволікаючи протягом  попередніх каденцій проблемами якісного законодавчого забезпечення охоронної галузі недержавного сектору економіки,  законодавець, з різних причин, спрямовує вирішення проблеми якісного поліпшення рівня охорони майна усіх форм власності  у глухий кут.  Загальний проміжок часу  відставання з прийняття базових законодавчих актів про охорону, у тому числі із визначенням об’єктів охорони, що підлягають охороні із вогнепальною зброєю, у тому числі уповноваженими на володіння нею спеціалізованими суб’єктами охоронної діяльності недержавного сектору економіки, у порівнянні з країнами ближнього зарубіжжя досягає  двадцяти і більше років.      
Наявність в Україні щонайменше кількасот тисячної кількості  громадян, що мають професійний досвід правоохоронної діяльності та професійної військової підготовки, у тому числі для здійснення суто охоронних завдань по захисту майна та безпеки громадян, розгалуженої системи професійної підготовки у галузі охорони, структурованої дозвільної

системи органів Національної поліції, наявний законодавчий досвід сусідніх країн, необхідність у підвищенні рівня та обсягів охоронної діяльності щодо об’єктів державного (національного), регіонального та місцевих рівнів тощо, нагально вимагають вирішення питання щодо законодавчого забезпечення повноважень та значення недержавних охоронних підприємств у виконанні завдань зміцнення майнової та особистої безпеки юридичних осіб та громадян України.
Є численні підстави для роботи із вдосконалення нині чинного Закону України «Про охоронну діяльність» (згідно з додатком 1).  
  Вважаємо, що окремої  уваги для законодавчого впливу на рівень охорони усіх форм власності, з огляду на пропозиції щодо  надання повноважень суб’єктам недержавної охоронної діяльності права на володіння вогнепальною зброєю, заслуговують питання особливого порядку комплектування персоналу охорони, правовий статус таких суб’єктів господарювання, умови діяльності та підвищена відповідальність  за згубні протиправні  наслідки обігу вогнепальної зброї тощо (згідно з додатком 2).
Також пропонується опрацювати питання про віднесення витрат суб’єкта господарювання, що отримує послуги з охорони об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні (захисту) за договором із суб’єктом охорони, уповноваженим на володіння та використання вогнепальної зброї, на собівартість продукції, послуг.      
Зважаючи на загальну кількість зареєстрованої вогнепальної стрілецької службової, спортивної, мисливської тощо зброї, збільшення обігу вогнепальної зброї за переліком, що визначається в установленому законом порядку, для потреб недержавних охоронних підприємств суттєво не збільшить навантаження на органи дозвільної системи Національної поліції і не потребуватиме збільшення бюджетних витрат.  
Означені принципові новели, поряд із чинними нормами Закону України «Про охоронну діяльність», передбачені в попередньо складених Всеукраїнською громадської організації «Українська федерація професіоналів безпеки»  законопроектних пропозиціях у формі проектів законів України ( робочі назви)  «Про основи недержавної системи безпеки підприємництва» (як базового), «Про охоронну діяльність» (нова редакція), «Про службу безпеки суб’єктів господарювання», а також узагальненої редакції законопроекту «Про детективну діяльність».     


За результатами обговорення УФПБ прийняте рішення про направлення до Антимонопольного комітету України звернення щодо порушення прав приватних охоронних підприємств з прийняттям Постанови КМУ від 11.11.2015 року № 937 «Питання забезпечення охорони об’єктів державної та іншої форм власності» та пропозиції щодо початку процедури перевірки.


Україна, м. Київ, 03039, пр-кт Червонозоряний, 119/2, офіс 23,
тел: +38 (044) 220-20-08,
e-mail: office@ufpb.kiev.ua
www.facebook.com/ufpb.kiev.ua



Источник: УФПБ




АНОНС  
ПОДПИСКА  
  • 80 грн. - в Украине
  • 21 у.е. - в странах СНГ
ВЫСТАВКИ  




НОВОСТИ КОМПАНИЙ  

При полном или частичном использовании материалов ссылка на bos.dn.ua обязательна (для интернет-ресурсов гиперссылка).
Администрация сайта может не разделять мнение автора и не несет ответственности за авторские материалы.
 
СЧЕТЧИКИ  
Украинский портАл